Ще з горошину розміром він дихав вже.
Та відчував, що відведе удачу...
Без ззовні радості душа тулилась все -
І ось чому "відмовники" не плачуть...
І навіть сам коли животик він торкав,
Ніхто там звідти не повірив щастю!..
Там хтось байдуже абсолютно промовчав -
І ось чому "відмовники" не плачуть...
Задумався малюк: "Провина в чім моя?
Від мами чом ховають, щоб не бачить?
Зустрінемось ми скоро!" Тиша знов одна -
І ось чому "відмовники" не плачуть...
Побачив світло він, повітря проковтнув.
Розплакався ще потім, смішно наче,
Та тільки самих близьких сміх не огорнув -
І ось чому "відмовники" не плачуть...
Тепер в кутку, де темні штори дім його,
Самотність де сховав свою дитячу...
Не гріє сонечко, що світить за вікном -
І ось чому "відмовники" не плачуть...
Росте малюк... В кімнаті має немалій
Сім'ю, багато що для нього значить!
Та досі сиротою називають всі
"Відмовника", котрий тихенько плаче.
2 жовтня 2022
ОТКАЗНИКИ НЕ ПЛАЧУТ
Ещё с горошину размером, но дыша,
Он чувствовал, что отведёт удачу...
Без радости извне ютилась та душа -
Вот почему "отказники" не плачут...
И даже сам когда в животик постучал,
Никто снаружи не поверил счастью!..
Там кто-то очень равнодушно промолчал -
Вот почему "отказники" не плачут...
Задумался малыш: "А в чём моя вина?
От мамки почему меня так прячут?!.
Мы скоро встретимся!" Но снова тишина -
Вот почему "отказники" не плачут...
Увидев свет, вмиг чистый воздух проглотил.
Ещё смешно расплакался в придачу!
Лишь самых близких этим он не рассмешил -
Вот почему "отказники" не плачут...
Теперь в углу, под тёмной шторой его дом,
Где холод одиночества так прячет...
Не греет солнышко, что светит за окном -
Вот почему "отказники" не плачут...
Растёт малыш... Имеет в комнате большой
Семью, что для него так много значит!..
Но до сих пор все называют сиротой
"Отказника", что ночью тихо плачет.
22 декабря 2021